Magyar

Українська

English
Герб

Сторінки
 o Головна сторінка
 o Історія Тячева
 o Тячівський район
 o Історія ліцею
 o Наші викладачі
 o Наші фото
 o ECDL сертифікація

Обрані сторінки
 o facebook.com
 o tanulas.lap.hu
 o google.hu
 o vilagtudomany.hu

ІСТОРІЯ МІСТА ТЯЧІВ

Photo Photo Photo Photo Photo Photo Photo Photo Photo Photo Герб Photo Photo Photo Photo Photo Photo

Тячів - місто районного підпорядкування з 1961 р, районний центр Закарпатської області. Знаходиться в Хустській котловині, на правому березі Тиси, за 136 км. на південний схід від Ужгорода.

Точний час заснування та первинну назву міста не встановлено. В документах різних історичних часів трапляється: Thechew (1336), Techew (1406), Teczyo (1453), Thewche (1459), Tetso (1851). Знаходили і інші назви: Tetz, Tehez, Tetzo, Tyacsiv, Tyacsevo, Tecsev. Відомо, що заснування міста можна віднести на початок другого тисячоліття.

Вперше, в літописах, Тячів згадується у 1329 р. в грамоті Мад'ярського короля Карла І, де місто разом з Хустом, Вишковом, Довгим Полем та Сігетом було віднесено до королівських міст з наданням привілеїв. Ці населені пункти звільнялися від податків, а також грошових поборів та повинності на користь місцевих феодалів. але сплачували податок у королівську казну.

Пізніше, в 1406 і 1453 рр. , королівські грамоти знову засвідчили приналежність Тячева до коронних міст і підтверджували вольності його жителів.

В 1551 р. населення міста одержало право вільно користуватися землею, випасати худобу у королівських лісах, ловити рибу, вести безмитну торгівлю.

Перший існуючий запис про герб міста датовано 28 червня 1701 року.

28 червня 1991 року рішенням сесії міської ради, Тячеву повернено історичний герб.

Отже, у 2001 році гербу нашого міста виповнюється 300 років.

Протягом тривалого часу в Тячеві працював угорський художник Шімон Голлоші. З 1914 року він проживав тут постійно и написав декілька картин, які в наші часи експонуються в Національній галереї Будапешта.

На будинку, де жив Ш. Голлоші встановлена меморіальна дошка з написом на українській та угорський мовах, а 1 травня 1992 року святкували відкриття бронзового бюсту Ш. Голлоші, виготовленого угорським скульптором Еміке Товтом.

В м. Тячів з давніх часів діють три церкви: реформатська, римо-католицька та греко-католицька.

Реформатська заснована у ХІІ ст. Королем Лодіславом Великим, як римо-католицька. Та після поділу церкв у 1556 р. стала Реформатською. До 1944 р. у храмі знаходилася найбагатша бібліотека Мараморощини. На стінах у середині церкви є дві стелли, де записані імена вірників, що загинули у першій та другій світових війнах. Серед загиблих зустрічаються і русинські та гуцульськи прізвища.

Римо-католицька церква збудована у 1780 році.

Греко-католицька церква була збудована у 1852 р. на честь успення пречистої Діви Марії. У 1948 р., після заборони греко-католицької віри радянською владою, церква була передана православній громаді.Зараз у цьому храмі знов відправляють богослужіння греко-католики.

Будується православний храм. Вже піднятий цокольний поверх, де тепер відбувається служба.

По вулиці Кошута встановлені два пам'ятники: Тарасу Шевченку та погруддя Лойошу Кошуту. В центрі міста, - погруддя танкисту Вайді, який загинув під час боїв за визволення міста в 1944 році. Біля Реформатської церкви - погруддя Шімону Голлоші.

Так говорить легенда

Колись давним-давно на вітчизну напав ворог: стільки їх було, як на небі зірок, вони на швидких конях мчалися; випалили села, міста, людей перестріляли або забрали у полон у далекий схід, звідки не було вороття.

Король відправив дружину, дітей, придворних (подруг королеви) у далекий ліс із довіреним військом, де їх ніхто не знайде. У ті часи ще не було проїздної дороги, і утікачі збиралися до гір уздовж Тиси. Наніч відпочили під горою, де на них напали вороги. Військо гідно боролося, багатьох нападників убили, а решта втекло. Один з нападників розвернувся, прицілився у королеву і вистрілив у неї. Замітивши це, улюблена служанка королеви захистила її своїм тілом і стріла попала їй у груди. Щоб краще захищатися, вони вибралися на вершину гори, де королева занесла хвору у свою палатку, перев’язала рану, цілу ніч пильнувала за нею.

Ранком сонячне проміння наповнило весь край золотистим промінням. Королева винесла смертельно ранену служанку на свіже повітря. Побачивши цей чудовий краєвид, вона тихо сказала: «Велична королево, мені подобається це місце».

Королева плачучи заспокоювала подругу: «Ти не помреш, незабаром вилікуєшся. Король виб'є із країни ворогів і цей край я подарую тобі». Бідна ранена, вона старалася усміхатись, але прийшла остання хвилина, взяла руку своєї королеви і благала її: «Королево моя, не пускайте мене!». Но смерть була сильніша.

Королева наказала, щоб понесли і поховали тіло посередині цієї місцевості, і всі нехай понесуть на неї землю: чоловіки повний шолом, а жінки повний фартушок. І так створився один великий горб над бідолашньою придворною дамою.

Через декілька років, коли країна вже була вільна, королева на честь придворної побудувала на горбі каплицю: нехай вартує над її провінцією. Місцевість незабаром заселилася, на березі Тиси люди побудувалили хати, і назвали своє село «tecco». Із цього стала назва міста Тячева «Tecso». Місце де померла дама назвали: Нересен (Ne eresszen el). Горб, де стояла каплиця, і сьогодні називають Каплицею (Kapolna).

Дана легенда пробує довести звідки походять і сьогодні прийняті офіційні назви.

Назва міста під час її історії була різною: Thechew(1336, І. кароль), Techew (1406), Teczyo (1453), Thewche (1459), Tetso(1851).

Знаходили і інші назви: Tetz, Tehez, Tetzo, Tyacsiv, Tyacsevo, Tecsev.

Відомо, що заснування міста можна віднести на початок другого тисячоліття.

Уже у 1329 році місто отримало від короля Кароль Роберта привілейовані права, отже уже тоді на даному місті був процвітающий населений пункт.
Перший існуючий запис про герб міста датовано 28 червня 1701-го року.

28-го червня 1991-го року рішенням сесії міської ради Тячеву повернено історичний герб міста.


Дякуємо, що завітали на наш сайт!

Copyright © 2008-2015 TMTRL - Всі права захищені. - zolthan